Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 "Ордер, який видано відповідно до Закону, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката"

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № П/9901/736/18

Провадження № 11-989заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Берназюка Я. О. від 15 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2018 року ОСОБА_3 через свого представника - адвоката ОСОБА_4 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 04 липня 2018 року № 301дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення щодо заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 та прокурора цієї ж прокуратури ОСОБА_5.» у частині накладення на ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15 серпня 2018 року повернув ОСОБА_3 позовну заяву на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов підписано особою, яка не має права її підписувати.

За правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у спірній ухвалі, до позову не додано документів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_3 на надання повноважень адвокату ОСОБА_4 (завіреної копії або витягу із договору про надання правової допомоги від 31 липня 2018 року) щодо представництва довірителя у Верховному Суді та права підпису процесуальних документів, що подаються до суду, та які могли  б надати можливість суду перевірити обсяг наданих повноважень.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_3 та його представник - адвокат ОСОБА_4 подали апеляційні скарги про скасування незаконної, на їх думку, ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Обґрунтовуючи свої доводи, скаржники зазначили, що ст. 59 КАС України не вимагає обов'язкового надання разом з ордером копії або витягу із договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень адвоката як представника.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та надані на противагу їм аргументи ВККС, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ОСОБА_3 підписана його представником - адвокатом ОСОБА_4, що підтверджується доданим до матеріалів справи ордером на надання правової допомоги від 31 липня 2018 року серії КС № 478801, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушення її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст. 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

За приписами ст. 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Отже, ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає.

ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу, що виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 4001 Кримінального кодексу України).

Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що до позову не додано документів, які б підтверджували його волевиявлення на надання повноважень адвокату ОСОБА_4 (завіреної копії або витягу із договору про надання правової допомоги від 31 липня 2018 року).

Таким чином, оскаржувана ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 серпня 2018 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до цього ж суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 242, 243, 250, 266, 315, 320, 321, 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до цього суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:                                                                                    І.В.Саприкіна

Судді:                                              

Н. О. Антонюк Н.П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

Д. А. Гудима О.М. Ситнік

В. І. Данішевська О.С. Ткачук

О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

                                   В. С. Князєв О.Г. Яновська

                                   Л.М.Лобойко