Зміна кредитора здійснюється без згоди боржника: правова позиція Верховного Суду України

Якщо інше не встановлено договором або законом, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов’язанням.

До Рівненського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга від подружжя рівнян М. на рішення Рівненського міського суду від 18 грудня 2019 року у цивільній справі за їх позовом до Публічного акціонерного товариства (далі — ПАТ) «Альфа-Банк» і Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» про визнання частково недійсними договорів про відступлення прав вимоги та про передачу прав вимоги за забезпеченням.

Суд апеляційної інстанції з’ясував, що 26 лютого 2008 року між ЗАТ «Промінвестбанк» та громадянкою М. укладено кредитний договір, за умовами якого кредитодавець зобов’язався надати і в подальшому надав, а позичальник отримав 39 600 доларів США з терміном повернення кредиту не пізніше 23 лютого 2018 року з цільовим призначенням для задоволення споживчих потреб, не пов’язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

З метою повернення одержаних кредитних коштів уже наступного дня між банком та рівнянином М. укладено іпотечний договір, яким передано в іпотеку земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1300 квадратних метрів у Рівному.

У грудні 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» і ПАТ «Альфа-Банк» укладений договір відступлення прав вимоги за договорами кредиту та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом договір про передачу прав вимоги за договорами забезпечення від тієї ж дати.

Рівненський апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно і правильно з’ясував обставини справи, оцінив наявні докази у їх сукупності та встановив, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на які покликалися позивачі, та обґрунтовано відмовив подружжю М. у задоволенні позову.

Залишаючи апеляційну скаргу громадян М. без задоволення, а рішення місцевого суду від 18 грудня 2019 року —  без змін, колегія суддів виходила з того, що місцевим судом правильно застосовано правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2015 року та 10 лютого 2016 року, де зазначається про те, що зміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто сторони мають право додатково врегулювати порядок зміни кредитора у договорі. Виходячи з природи оспорюваного договору, внаслідок укладення договору відступлення права вимоги відбулася лише заміна кредитора у зобов’язанні на відповідача, а саме зобов’язання продовжувало існувати.

Уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов’язанні, не впливає на зміст самого зобов’язання і заміна сторони у зобов’язанні жодним чином не порушує права та інтереси боржника. При цьому наведеними нормами цивільного законодавства не встановлено вимог щодо платності відступлення права вимоги, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов’язується або не зобов’язується їх оплатити.

Також судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги і правовий висновок Верховного Суду України, що зафіксований  у постанові від 1 квітня 2015 року, де вказано, що зміст зобов’язання (обсяг прав та обов’язків сторін) внаслідок зміни кредитора у зобов’язанні залишається незмінним. Відтак, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора, але обсяг цих прав та умови визначаються саме на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто законодавцем передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

— Згідно з ч.5 ст. 3, ст.24 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або закінчення троку дії іпотечного договору, — каже суддя-спікер Рівненського апеляційного суду Надія Ковальчук.

— Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов’язанням. Якщо не буде доведене інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов’язанням. Іпотекодержатель зобов’язаний письмово у п’ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов’язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Тобто договір про відступлення прав за іпотечним договором підлягав нотаріальному посвідченню, а відомості про відступлення — державній реєстрації, що відповідачами і було зроблено. При цьому за змістом кредитного та іпотечного договорів не вбачається обов’язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов’язанні, а подружжя М. не є сторонами у договорах відступлення прав вимоги. Отже, обов’язком позивачів залишається виконання умов кредитного та іпотечного договорів, а тому оспорювані договори жодним чином не впливають на їхні права і обов’язки у цих правовідносинах. Тому Рівненський апеляційний суд і прийняв таке рішення, — роз’яснила Надія Миколаївна.